Про дисертації з філософських та соціальних наук. 

Дисертація не є цілком вільною науковою творчістю, вона призначена для оцiнювання наукової квалiфiкацiї здобувача, його чи її дослiдницьких вмiнь i навичок. Тому iснують досить конкретні вимоги щодо структури, змiсту, способу викладу дисертацiї. Вони викладенi у офiцiйних документах і додержуватись цих вимог є обов'язком автора. Звідси немає сенсу ще раз оголошувати, якими мають бути структура або змiст дисертацii. Проте є сенс обговорити процес її написання. Роботи з фiлософських дисциплiн i з теоретичних питань соцiальних наук зводяться до обговорення досить абстрактних положень. Надто важливим тут є зiставлення рiзних думок i точок зору. Тому написання дисертацiї має починатись з грунтовного ознайомлення з лiтературою, яка iснує. Не таку вартicть, як в iнших науках, тут мають найновiшi публiкацii. Але вкрай важливо, щоб були представленi всi основнi концепцiї i сторони дискусiй в межах теми дисертацiї. Опрацювання лiтератури дає можливiсть скласти детальний план дисертацiї i визначитись з подальшою роботою. Бажано, щоб вже при опрацюваннi лiтератури у автора виникло уявлення про основну проблему та основну iдею твору. Проблема, як неважко зрозумiти, це те, що викликає неузгодженiсть рiзних точок зору, їх обмеженiсть або суперечливiсть, неспроможнiсть пояснити певнi явища. Iдея – це те, як автор збирається розв'язати проблему. Авторську iдею слід вважати ядром дисертацii, вона визначає всю органiзацiю матерiалу роботи. Саме вона надає наукової цiнностi дисертацiї, без цього дисертацiя перетворюється на великий за розмiром реферат, тобто огляд лiтератури з теми (добре, якщо хоча б з власними авторськими оцiнками). Iдея задає логiку i послiдовнiсть викладу в дисертацiї. Дослiдження має поступово пiдводити читача до переконання у правильностi висловленої автором iдеї. В хорошiй дисертацiї повинна бути певна iнтрига, без якої читати її, можливо, було б нудно. Зрозумiло, що загальна iдея, стикаючись пiд час дослiдження з рiзними аспектами виявленої проблеми, з рiзними думками i поворотами теоретичних дискусiй, має розшаруватись на окремi сторони, висловленi окремими твердженнями та формулюваннями. Втiм, всi вони не повиннi виходити за межi поставленої проблеми, повиннi показувати з певного боку ту ж саму загальну iдею. Кандидатська дисертацiя, як правило, подiляється на три, рiдше - чотири роздiли. Перший роздiл - технiчний, тут здiйснюється аналiз лiтератури, уточнюється проблематика, розробляються методики дослiдження. Наступнi два-три роздiли мають розкрити результати дослiдження. Розгортання тексту має слiдувати за аспектами проблеми, якi наближують дослiдження до формулювання загальної iдеї або низки пов'язаних iдей. Рiзнi аспекти проблеми треба розв'язувати у такiй послiдовностi, щоб попереднi дозволяли краще зрозумiти наступнi, при тому ж i щоб з'являлось бiльш повне розумiння цiлого. Складаючи текст дисертацii, слід стежити за тим, щоб вiн вiдповiдав певним критерiям змiстовностi i науковостi. Текст має бути логiчним i структурованим. Однi твердження мають випливати з iнших, а обговорення рiзних предметiв має бути чiтко вiдокремлене. У вiдповiдних мicцях належить робити обгрунтованi висновки. Не треба перевантажувати текст зайвою термiнологiєю. Термiни слід вживати або загальновiдомi, або поясненi у текстi. Треба прагнути до прозоростi, ясностi i простоти у стилi дисертацii. Хай краще опоненти оцiнюватимуть складнiсть думок, нiж складнiсть виразiв. У цитуваннi також треба знати мiру. Показати свою обiзнанicть з провiдною науковою думкою свiту. Але й залишити бодай якесь мiсце для власних думок.

Автор студії